1. Великий тлумачний словник сучасної мови

природа

приро́да

-и, ж.

1》 Органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв'язках, що є об'єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія.

|| Сукупність особливостей рослинного і тваринного світу, кліматичних умов, рельєфу і т. ін. якої-небудь місцевості, країни; навколишнє географічне середовище.

|| Рослинний світ навколишньої місцевості.

|| Місцевість за межами великих міст, поселень, де багато зелені, свіжого повітря і т. ін.

|| перев. у сполуч. зі сл. весняна, осіння і т. ін. Особливості навколишньої місцевості у певну пору року. На лоні природи.

Жива природа — рослинний і тваринний світ.

Нежива природа — неорганічний світ.

2》 Сукупність фізичних і психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці.

|| Вдача, характер кого-небудь.

|| рідко. Природжені властивості, здібності, нахили.

|| Характерні риси поведінки тварин, птахів, комах.

З (від, од) природи — від народження, за природженими особливостями, властивостями.

3》 Сукупність основних якостей, властивостей чого-небудь; суть, сутність.

За своєю природою — за своїми суттєвими ознаками, особливостями і т. ін.; у своїй суті.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. природа — приро́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. природа — ФІЛ. буття, матерія; (людська) натура, єство; (жива) усе живе, фльора й фавна; (нежива) неорганічний світ; (речей) суть; ШК. природознавство. Словник синонімів Караванського
  3. природа — ПРИРО́ДА, и, ж. 1. Органічний й неорганічний світ у всій сукупності і зв'язках, що є об'єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія... А ти ідеш. На небокраї яка краса огнів сія!... Словник української мови у 20 томах
  4. природа — приро́да: ◊ покри́вджений природою → покривджений Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. природа — І в Парижу не зроблять з вівса рижу. Природи не зміниш. Природа одному—мама, а другому—мачуха. Одному дає багато, а другому мало. Природа навмисне кладе перепони, щоби їх поконати. Філософічно говорить той, кому доводиться долати життєві перешкоди. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. природа — дитя́ (дити́на, син) приро́ди. Людина, якої не торкнулися цивілізація, культура, виховання. Ще перед двома роками був (Янош), можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жаднім (жоднім) салоні не повстидається (І. Фразеологічний словник української мови
  7. природа — ПРИРОДА — гранично абстрактне поняття, що позначає все суще, об'єктивну матеріальну реальність у всій багатоманітності форм її виявів; характеризується універсальністю й самодостатністю. Поняття П. є багатозначним. Філософський енциклопедичний словник
  8. природа — ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст. Словник синонімів української мови
  9. природа — ПРИРО́ДА, и, ж. 1. Органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв’язках, що є об’єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія. … вони [К. Маркс і... Словник української мови в 11 томах
  10. природа — Приро́да, -ди ж. 1) Природа. 2) Прирожденныя способности. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. У мене до цього діла природи нема. Хорол. у. Слов. Д. Эварн. 3) = природжіння. Драг. 101. Словник української мови Грінченка