1. Словник української мови Грінченка

природа

Приро́да, -ди

ж.

1) Природа.

2) Прирожденныя способности. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. У мене до цього діла природи нема. Хорол. у. Слов. Д. Эварн.

3) = природжіння. Драг. 101.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. природа — приро́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. природа — ФІЛ. буття, матерія; (людська) натура, єство; (жива) усе живе, фльора й фавна; (нежива) неорганічний світ; (речей) суть; ШК. природознавство. Словник синонімів Караванського
  3. природа — -и, ж. 1》 Органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв'язках, що є об'єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. природа — ПРИРО́ДА, и, ж. 1. Органічний й неорганічний світ у всій сукупності і зв'язках, що є об'єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія... А ти ідеш. На небокраї яка краса огнів сія!... Словник української мови у 20 томах
  5. природа — приро́да: ◊ покри́вджений природою → покривджений Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. природа — І в Парижу не зроблять з вівса рижу. Природи не зміниш. Природа одному—мама, а другому—мачуха. Одному дає багато, а другому мало. Природа навмисне кладе перепони, щоби їх поконати. Філософічно говорить той, кому доводиться долати життєві перешкоди. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. природа — дитя́ (дити́на, син) приро́ди. Людина, якої не торкнулися цивілізація, культура, виховання. Ще перед двома роками був (Янош), можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жаднім (жоднім) салоні не повстидається (І. Фразеологічний словник української мови
  8. природа — ПРИРОДА — гранично абстрактне поняття, що позначає все суще, об'єктивну матеріальну реальність у всій багатоманітності форм її виявів; характеризується універсальністю й самодостатністю. Поняття П. є багатозначним. Філософський енциклопедичний словник
  9. природа — ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст. Словник синонімів української мови
  10. природа — ПРИРО́ДА, и, ж. 1. Органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв’язках, що є об’єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія. … вони [К. Маркс і... Словник української мови в 11 томах