природа

ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст.; ПОРО́ДА (така сукупність рис вдачі, що створює певний тип людей). За двадцять п'ять літ вона добре взнала свого Матвія, його неспокійну вдачу, крутий характер (І. Цюпа); Мій хазяїн був одружений з яванкою і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Ю. Яновський); Натурою своєю він (міщанин) не здатний до високих поривів (П. Колесник); Прозою ширше і більше можна обхопити життя.. До сього ще треба додати і натуру, чи природу автора (Панас Мирний); Доброї душі людина; А старий Шумейко крутий норов має (А. Шиян); Гаряча кров у когось; — Не такої ми, моряки, породи, щоб кінці віддавати (Д. Ткач); Дід Йосип і дід Кривенко — однієї породи люди, обидва жадібні до життя (Д. Бедзик).

ПРИРО́ДА (органічний і неорганічний світ у всій сукупності й зв'язках), МАТЕ́РІЯ, НАТУ́РА заст.; ПРАМА́ТИ уроч. (основа всього живого). — Не лев, не тигр, а людина в природі найстарша! Тож по праву старшого мусиш захистити і дерево, і пташине гніздо, і комаху (О. Гончар); Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя, в вічність матерії, в світу буття (Леся Українка); Тихо, тихо, ні найменшого подиху вітру. І небо й земля ніби куняли, затаїлись й очамріли од краси та тиші, сподіваючись чогось страшного в натурі (І. Нечуй-Левицький); І коні, і танки топтали завжди Живої праматері тіло (Т. Масенко).

СУТЬ (найосновніше, найістотніше в кому-, чому-небудь), СУ́ТНІСТЬ, ЗМІСТ, СЕНС, ГОЛОВНЕ́, ПІДОСНО́ВА, ЯДРО, ПРИРО́ДА, ЗНА́ЧЕННЯ, СМИСЛ рідше, ЗНАЧИ́МІСТЬ книжн.; ЄСТВО́ книжн., КВІНТЕСЕ́НЦІЯ книжн., РАЦІОНА́ЛЬНЕ ЗЕРНО́ книжн., СІЛЬ, ТОЛК заст.; НУТРО́ розм. (найістотніше в кому-небудь). Лузгін стисло виклав суть справи (А. Головко); — Браконьєрське плем'я, воно ж, як філоксера, живуче, і хоч в різних личинах постає, а суть одна — хижацька (О. Гончар); Людина усвідомила силу науки з того часу, коли почала замислюватися над сутністю небесних явищ (з газети); Чубенко розповів зміст наступної операції (Ю. Яновський); Вона не збирається когось викривати, а прагне якомога глибше зрозуміть справжній сенс подій (В. Собко); Він зрозумів значення її погляду (Григорій Тютюнник); Видно, він жив цими новинами, вони були його суттю, єством (М. Олійник); Зоя й тоді не зрозуміла, в чому сіль тих віршів (А. Кримський); — Не доберу я толку в твоїх речах, — каже Петро (П. Куліш); — З вами, можна сказати, хотіли вступити в родинні стосунки дуже поважні й шановні люди.., а ви почали комизитись, проявили свою справжню суть, нутро (Ю. Збанацький).