природа

І в Парижу не зроблять з вівса рижу.

Природи не зміниш.

Природа одному—мама, а другому—мачуха.

Одному дає багато, а другому мало.

Природа навмисне кладе перепони, щоби їх поконати.

Філософічно говорить той, кому доводиться долати життєві перешкоди.

Природа розсіває дари для всіх.

Природа дає можливість всім користуватися її багатствами.

Природа сама сотворила людей сім’ями, аби любов єднала їх.

Про важливість існування сім'ї та любові в ній.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. природа — приро́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. природа — ФІЛ. буття, матерія; (людська) натура, єство; (жива) усе живе, фльора й фавна; (нежива) неорганічний світ; (речей) суть; ШК. природознавство. Словник синонімів Караванського
  3. природа — -и, ж. 1》 Органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв'язках, що є об'єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. природа — ПРИРО́ДА, и, ж. 1. Органічний й неорганічний світ у всій сукупності і зв'язках, що є об'єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія... А ти ідеш. На небокраї яка краса огнів сія!... Словник української мови у 20 томах
  5. природа — приро́да: ◊ покри́вджений природою → покривджений Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. природа — дитя́ (дити́на, син) приро́ди. Людина, якої не торкнулися цивілізація, культура, виховання. Ще перед двома роками був (Янош), можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жаднім (жоднім) салоні не повстидається (І. Фразеологічний словник української мови
  7. природа — ПРИРОДА — гранично абстрактне поняття, що позначає все суще, об'єктивну матеріальну реальність у всій багатоманітності форм її виявів; характеризується універсальністю й самодостатністю. Поняття П. є багатозначним. Філософський енциклопедичний словник
  8. природа — ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст. Словник синонімів української мови
  9. природа — ПРИРО́ДА, и, ж. 1. Органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв’язках, що є об’єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія. … вони [К. Маркс і... Словник української мови в 11 томах
  10. природа — Приро́да, -ди ж. 1) Природа. 2) Прирожденныя способности. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. У мене до цього діла природи нема. Хорол. у. Слов. Д. Эварн. 3) = природжіння. Драг. 101. Словник української мови Грінченка