природа

ПРИРО́ДА, и, ж.

1. Органічний й неорганічний світ у всій сукупності і зв'язках, що є об'єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія...

А ти ідеш. На небокраї яка краса огнів сія! Й разом з природою співає душа закохана твоя (В. Сосюра);

Я трохи відкрив лише вузеньку щілинку в таємницю природи і вже бачу, який кволий я і жалюгідний. Ну, що я знаю? (О. Довженко);

Дорош теж зайнявся тихим світлом добра. Природа входила в нього духом коріння, чистотою небесної синяви, бентежила хліборобське серце (Григорій Тютюнник);

Повітря, вода, земля, небесні тіла, рослини, тварини, тобто все, що нас оточує, і, нарешті, ми самі – все це становить світ або природу (з навч. літ.);

* Образно. Навколо шелестіло сухе кукурудзиння. Мати-природа щільно загорнула кожний качан у дванадцять ніжних, прозорих пелюшок і закутала в жовте волоссячко (О. Донченко);

// Сукупність особливостей рослинного і тваринного світу, кліматичних умов, рельєфу і т. ін. якої-небудь місцевості, країни; навколишнє географічне середовище.

Ось ці сторінки розказали мені про тайгу, про її природу, ріки, про людей, які живуть у тайзі (О. Донченко);

Після розкішної і ласкавої природи Поділля його [Данила] все дивувало в глибині поліських древлянських нетрів (М. Стельмах);

Щедра південна природа не встигла ще своєю буйною рослинністю прикрити рани війни (О. Гончар);

// Рослинний світ навколишньої місцевості.

Природа! Ліс, безмежний густий ліс, де непорушно стоять крислаті дуби, де без всякого порядку змішалися клени з ясенами, калина з ліщиною, дуби з соснами, напоюючи повітря ароматом своїх видихів (Олесь Досвітній);

Все раділо зимі – природа і птиця, тільки люди ненавиділи і проклинали її, замерзаючи в окопах, по степах, по лісах, по болотах (Григорій Тютюнник);

// Місцевість за межами великих міст, поселень, де багато зелені, свіжого повітря і т. ін.

Сільська дитина росла серед природи (М. Коцюбинський);

Довге життя серед природи, звичка до самотності, до споглядання, без сумніву впливають на людину, надаючи їй рис, які не властиві жителю шумного міста (О. Довженко);

Я знову був серед природи. Я скучив за нею .. Адже за роки партизанської боротьби я звик до лісу, до лук, до небесного простору (Ю. Збанацький);

// перев. у сполуч. зі сл. весняна, осіння і т. ін. Особливості навколишньої місцевості в певну пору року.

Її вражала розкішна картина осінньої природи, обсипана сонячним промінням під чистим блакитним небом (М. Коцюбинський);

Любий Миша! Тільки що ходила в ліс споглядати красу осінньої природи, а вернувшись, зараз сідаю писать тобі (Леся Українка).

2. Сукупність фізичних та психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її діях, поведінці.

Не бійся за мене, тут у мене є корективи. Одно, що моя природа тепер досить швидко каже “годі”..: заболить шия, та й лягай, а друге, що по тутешній конституції в 11 вже треба лягати спати (Леся Українка);

Природа людини завжди прагне більшого, замість щоденних, одноманітних форм поводження, набору слів (Іван Ле);

– Марися Павлівна завзялась будь-що переінакшити людську природу, – іронізує Артур Пилипович .. – Але ж це не так просто (О. Гончар);

// Вдача, характер кого-небудь.

Прозою ширше і більше можна обхопити життя .. До сього ще треба додати і натуру, чи природу автора (Панас Мирний);

// рідко. Природжені властивості, здібності, нахили.

У мене до цього діла природи нема (Сл. Б. Грінченка);

// Характерні риси поведінки тварин, птахів, комах.

Коти давно стали домашніми улюбленцями. Проте їхня незалежна природа аж ніяк не зазнала змін (з наук.-попул. літ.).

3. Сукупність основних якостей, властивостей чого-небудь; суть, сутність.

Питанню про рефлекторну природу відчуття і сприймання присвячені праці Є. Н. Соколова та його співробітників (з наук. літ.);

Природа нинішніх економічних процесів в Україні вимагає детальнішого вивчення (з газ.).

Ви́твір приро́ди див. ви́твір;

(1) Го́ла приро́да – місцевість без зелені, рослинності.

Піреї – доволі бідне, з голою природою місто (М. Коцюбинський);

Була природа гола i одверта, жили в печерах дикi племена (Л. Костенко);

Дар (дари́) приро́ди див. дар;

(2) За (своє́ю) приро́дою – за своїми суттєвими ознаками, особливостями і т. ін.; у своїй суті;

(3) З (від, од) приро́ди – від народження, за природженими особливостями, властивостями.

Ремул, Рутульської породи, Троюродний був Турну сват, Хвастун і дурень од природи, Що ні робив, то все не в лад (І. Котляревський);

Вона з природи була трохи потайна, то й не признавалася перед чоловіком у багатьох справах (Л. Мартович);

Вже мало хто пам'ятав у селі чорного від природи й дьогтю смолокура Ілька Трохименка (М. Стельмах);

Музе́й приро́ди див. музе́й;

<�На ло́ні (ло́но) приро́ди> <�На приро́ді> див. ло́но;

(4) Приро́да дала́ що <�Приро́да наділи́ла (обдарува́ла, одарува́ла і т. ін.) чим> <�Приро́да не пошкодува́ла чого> – хтось від народження має своєрідну зовнішність, якісь особливі риси характеру, здібності й т. ін.

Те, що природа дала, милом не змиєш (прислів'я);

[Руфін] Люба, ти знаєш, я ніколи не вживаю супроти тебе ні тієї , сили, яку мені дала сама природа, ні того права, що дає закон (Леся Українка);

[Пан Маркел:] Але що правда, то правда: природа надзвичайно щедро одарувала його [Кармелюка] (С. Васильченко);

Співає [батько] весело і сміливо, могутнім чудесним голосом, яким обдарувала його природа (О. Гончар);

Дорош .. мовчав, з цікавістю слідкуючи за чванством і людською глупотою, якої так не пошкодувала природа для зама (Григорій Тютюнник);

Приро́дні я́вища <�Я́вища приро́ди> див. я́вище;

Проду́кт приро́ди див. проду́кт;

Храм приро́ди див. храм.

△ (5) Жива́ приро́да – рослинний і тваринний світ.

Його душа була тепер у атмосфері поезії, серед живої природи, чутливої та видючої (І. Франко);

(6) Ме́ртва приро́да – неорганічна природа.

Якось занесло мене до Велички і я оглядав копальні солі. Файна, небоже, мертва природа! (В. Стефаник);

(7) Нежива́ приро́да:

а) неорганічний світ;

б) (заст.) навчальний предмет, змістом якого є елементарні відомості про неорганічний світ.

У мене з'явилися перші дві п'ятірки – з арифметики і неживої природи (О. Донченко).

◇ Віне́ць творі́ння (Бо́жого створі́ння, приро́ди і т. ін.) див. віне́ць;

Гра приро́ди див. гра;

Ди́во (чу́до) приро́ди див. ди́во;

Дитя́ (дити́на, син) приро́ди див. дитя́;

До́ля (приро́да) обділи́ла (скри́вдила) див. до́ля¹.