1. Великий тлумачний словник сучасної мови

природжений

приро́джений

і прирожденний, -а, -е.

1》 Властивий від народження; вроджений, успадкований.

Природжені хвороби — група патологічних станів, виникнення яких пов'язане або з порушенням окремих етапів внутрішньоутробного розвитку, або з наявнісю певних передумов для прояву захворювання незабаром після народження.

2》 Який від народження має нахил, здібності до чого-небудь; природний.

3》 рідко. Який належить кому-небудь із давніх-давен; споконвічний.

|| Давній, корінний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. природжений — приро́джений прикметник Орфографічний словник української мови
  2. природжений — [приероджеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. природжений — ПРИРО́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Властивий від народження; вроджений, успадкований. Захворювання серця бувають природжені і набуті (з наук. літ.); Онися примітила, що чогось втратила природжену сміливість (І. Словник української мови у 20 томах
  4. природжений — ПРИРО́ДЖЕНИЙ (властивий від народження), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРОДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ, ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (прислів'я); З натури Неля була несміливою. Словник синонімів української мови
  5. природжений — Приро́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. природжений — ПРИРО́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Властивий від народження; вроджений, успадкований. Захворювання серця бувають природжені і набуті (Хвор. дит. віку, 1955, 177); Онися примітила, що чогось втратила природжену сміливість (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах