1. Орфографічний словник української мови

природжений

приро́джений

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. природжений — [приероджеинией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. природжений — і прирожденний, -а, -е. 1》 Властивий від народження; вроджений, успадкований. Природжені хвороби — група патологічних станів, виникнення яких пов'язане або з порушенням окремих етапів внутрішньоутробного розвитку... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. природжений — ПРИРО́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Властивий від народження; вроджений, успадкований. Захворювання серця бувають природжені і набуті (з наук. літ.); Онися примітила, що чогось втратила природжену сміливість (І. Словник української мови у 20 томах
  4. природжений — ПРИРО́ДЖЕНИЙ (властивий від народження), УРО́ДЖЕНИЙ (ВРОДЖЕНИЙ), ПРИРО́ДНИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ, ПРИРОЖДЕ́ННИЙ заст. Краще з наперсток розуму природженого, ніж цебер приученого (прислів'я); З натури Неля була несміливою. Словник синонімів української мови
  5. природжений — Приро́джений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. природжений — ПРИРО́ДЖЕНИЙ, а, е. 1. Властивий від народження; вроджений, успадкований. Захворювання серця бувають природжені і набуті (Хвор. дит. віку, 1955, 177); Онися примітила, що чогось втратила природжену сміливість (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах