пристяжний

пристяжни́й

-а, -е, рідко.

1》 Якого підпрягають збоку від голобель для підмоги корінникові; підпряжний. Пристяжний кінь.

2》 у знач. ім. пристяжний, -ного, ч.; пристяжна, -ної, ж. Кінь, підпряжений збоку від голобель для підмоги корінникові.

Значення в інших словниках

1. пристяжний — пристяжни́й прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. пристяжний — див. кінь  Словник синонімів Вусика
3. пристяжний — ПРИСТЯЖНИ́Й, а́, е́, рідко. 1. Якого підпрягають збоку від голобель для підмоги корінникові; підпряжний. Провалилася їхня тачанка на мосту.., а їй, Ганні, нічого не жалко, тільки кобилку свою любиму пристяжну гукає з берега: “Воля, Воля...” (О.  Словник української мови у 20 томах
4. пристяжний — ПІДПРЯЖНИ́Й прикм. і ім. (про коня, якого підпрягають збоку від голобель), ПРИСТЯЖНИ́Й, ПРИПРЯЖНИ́Й, ОРЧИКО́ВИЙ, БОКОВИ́Й, ПІДРУ́ЧНИЙ (також про вола); БИЧОВИ́Й (підпряжений тимчасово на допомогу).  Словник синонімів української мови
5. пристяжний — ПРИСТЯЖНИ́Й, а́, е́, рідко, 1. Якого підпрягають збоку від голобель для підмоги корінникові; підпряжний. Провалилася їхня тачанка на мосту..  Словник української мови в 11 томах