пристяжний
ПРИСТЯЖНИ́Й, а́, е́, рідко.
1. Якого підпрягають збоку від голобель для підмоги корінникові; підпряжний.
Провалилася їхня тачанка на мосту.., а їй, Ганні, нічого не жалко, тільки кобилку свою любиму пристяжну гукає з берега: “Воля, Воля...” (О. Гончар);
Пристяжний кінь.
2. у знач. ім. пристяжни́й, но́го, ч.; пристяжна́, но́ї, ж. Кінь, підпряжений збоку від голобель для підмоги корінникові.
[Дранко:] Пристяжні вскач біжать! Добрі конячки! (М. Кропивницький);
Він ударив пристяжного батогом (А. Шиян);
Він діловито поправив уздечку правої пристяжної, поторгав гриву корінника і вже потім поважно усівся на високі козла (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)