притопити

притопи́ти

-топлю, -топиш; мн. притоплять; док., перех., розм.

Те саме, що втопити 1).

Значення в інших словниках

1. притопити — притопи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. притопити — ПРИТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. прито́плять; док., кого, що, розм. Те саме, що втопи́ти 1. Домця, ридаючи, причитувала: – Краще б ти мене, моя мати, не кохала, як рожу .. Ніж мала мене за багатого давати, краще б ти мене маленькою в криниці притопила... (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
3. притопити — ПРИТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. прито́плять; док., перех., розм. Те саме, що втопи́ти 1. Домця, ридаючи, причитувала: — Краще б ти мене, моя мати, не кохала, як рожу.. Ніж мала мене за багатого давати, краще б ти мене маленькою в криниці притопила… (Вас., II, 1959. 277).  Словник української мови в 11 томах
4. притопити — Притопити, -плю, -пиш гл. Утопить. Було, мати, не вповити, що я в тебе одиниця, було мене притопить, де глибша криниця. Грин. III. 312.  Словник української мови Грінченка