Великий тлумачний словник сучасної мови

притужувати

приту́жувати

-ую, -уєш, недок., притужити, -тужу, -тужиш, док., перех., фольк.

За народним повір'ям – надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. притужувати — приту́жувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. притужувати — ПРИТУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док., кого, що, фольк. За народним повір'ям – надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика.  Словник української мови у 20 томах
  3. притужувати — НАКЛИ́КАТИ що на кого-що (своїми діями або словами викликати, спричинити що-небудь неприємне, небажане), СПРОВА́ДИТИ, ЗВЕСТИ́ рідше, НАВОЛОКТИ́ розм.; НАВІЩУВА́ТИ розм., НАПРОРОКУВА́ТИ розм., НАПРОРО́ЧИТИ розм.  Словник синонімів української мови
  4. притужувати — ПРИТУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТУЖИ́ТИ, тужу́, ту́жиш, док., перех., фольк. За народним повір’ям — надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика.  Словник української мови в 11 томах