причиняти
причиня́ти
I -яю, -яєш, недок., причинити, -чиню, -чиниш, док., перех.
Зачиняти, перев. нещільно, не повністю (двері, вікно, кватирку і т. ін.).
|| кого, рідко. Зачиняти де-небудь, не випускаючи назовні.
II -яю, -яєш, недок., причинити, -чиню, -чиниш, док., перех., кому, рідко.
Навмисне чи ненавмисне бути причиною чийого-небудь нещастя (болю, втрат і т. ін.).
III -яю, -яєш, недок., причинити, -чиню, -чиниш, док., чого, діал.
Додавати, збільшувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови