причинятися

причиня́тися

I -яється, недок., причинитися, -чиниться, док.

1》 Зачинятися, перев. нещільно, не повністю (про двері, вікно, кватирку і т. ін.).

2》 тільки недок. Пас. до причиняти I.

II -яюся, -яєшся, недок., причинитися, -чинюся, -чинишся, док., розм.

1》 до чого і без додатка. Прилучатися до якої-небудь справи, сприяючи їй.

|| Бути, ставати причиною, призвідником чого-небудь.

2》 рідко. Траплятися, ставатися (з якої-небудь причини).

Значення в інших словниках

1. причинятися — причиня́тися 1 дієслово недоконаного виду зачинятися нещільно причиня́тися 2 дієслово недоконаного виду прилучатися розм.  Орфографічний словник української мови
2. причинятися — ПРИЧИНЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., ПРИЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док. 1. Зачинятися, перев. нещільно, не повністю (про двері, вікно, кватирку і т. ін.). Клітка була на диво хороша, і дверці щільно причинялися, і сідальце є (А.  Словник української мови у 20 томах
3. причинятися — ПРИЛУЧА́ТИСЯ (починати брати участь у дії, яка виконується іншими, у розпочатій ким-небудь справі тощо), ПРИЧИНЯ́ТИСЯ, ПРИЧАЩА́ТИСЯ розм. — Док.: прилучи́тися, причини́тися, причасти́тися. Гей, брати! Поки не пізно, Прилучаймось враз до праці (П.  Словник синонімів української мови
4. причинятися — ПРИЧИНЯ́ТИСЯ¹, я́ється, недок., ПРИЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док. 1. Зачинятися, перев. нещільно, не повністю (про двері, вікно, кватирку і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах