пробитий
проби́тий
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до пробити 1), 2), 4).
|| у знач. прикм.
|| у знач. ім. пробитий, -того, ч.Що-небудь діряве, у пробоїнах і т. ін.; щось зіпсоване, порване, непридатне для користування.
|| пробито, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови