Великий тлумачний словник сучасної мови

пробуравлений

пробура́влений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до пробуравити.

|| у знач. прикм.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. пробуравлений — пробура́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. пробуравлений — ПРОБУРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пробура́вити; // у знач. прикм. На Поділлі довелося [Антанасу] довго відлежуватися – розкрилися погано загоєні рубці, занили, заскрипіли пробуравлені кості (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
  3. пробуравлений — ПРОБУРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пробура́вити; // у знач. прикм. На Поділлі довелося [Антанасу] довго відлежуватися — розкрилися погано загоєні рубці, занили, заскрипіли пробуравлені кості (Стельмах, II, 1962, 189).  Словник української мови в 11 томах