провоювати

провоюва́ти

-юю, -юєш, док.

1》 неперех. Воювати якийсь час.

2》 перех., перен., розм. Втрачати кого-, що-небудь, воюючи.

Значення в інших словниках

1. провоювати — провоюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. провоювати — ПРОВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. без прям. дод. Воювати якийсь час. Коли його призвали на війну, він провоював чотири роки (О. Довженко); Дядя Мокійчук без поранень провоював першу світову і громадянську (Л. Первомайський). 2. кого, що, перен., розм.  Словник української мови у 20 томах
3. провоювати — ПРОВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. неперех. Воювати якийсь час. Коли його призвали на війну, він провоював чотири роки (Довж., III, 1960, 424); Дядя Мокійчук без поранень провоював першу світову і громадянську (Перв., Дикий мед, 1963, 192). 2. перех., перен.  Словник української мови в 11 томах