провість

про́вість

-і, ж.

1》 рідко. Те саме, що звістка 1).

2》 перен., поет.Прикмета, ознака, і т. ін., що провіщає близькість, настання чого-небудь у природі; передвістя.

Значення в інших словниках

1. провість — про́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. провість — ПРО́ВІСТЬ, і, ж. 1. рідко. Те саме, що зві́стка 1. І поки я, не тямлячись від щастя, Носитиму по людях любу провість, Ти підеш панувать в нову країну І на землі збудуєш рай новий (Леся Українка); – Усе б гаразд, якби не гризь на совісті...  Словник української мови у 20 томах
3. провість — ПЕРЕДВІ́СТЯ, ПЕРЕДВІ́СТКА, ПРИЗВІ́СТКА розм., ПРО́ВІСТЬ поет. Ясеневі в грудях зробилось порожньо.. Це було поганим передвістям (Ю. Бедзик); Звістка була остільки раптовою, що здавалася ніби давньою передвісткою (І. Ле); Молодий, усіх я запевняв..  Словник синонімів української мови
4. провість — ПРО́ВІСТЬ, і, ж. 1. рідко. Те саме, що зві́стка 1. І поки я, не тямлячись від щастя, Носитиму по людях любу провість, Ти підеш панувать в нову країну І на землі збудуєш рай новий (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах