Великий тлумачний словник сучасної мови

прогвинчувати

прогви́нчувати

-ую, -уєш, недок., прогвинтити, -нчу, -нтиш, док., перех.

Обертальним рухом пропускати крізь що-небудь гвинтоподібний інструмент. Прогвинчувати дошку.

|| Обертальним рухом пропускаючи крізь що-небудь гвинтоподібний інструмент, робити отвір. Прогвинчувати дірку в дошці.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прогвинчувати — прогви́нчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. прогвинчувати — ПРОГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., що. Обертальним рухом пропускати крізь що-небудь гвинтоподібний інструмент. Прогвинчувати дошку; // Обертальним рухом пропускаючи крізь що-небудь гвинтоподібний інструмент, робити отвір. Прогвинчувати дірку в дошці.  Словник української мови у 20 томах
  3. прогвинчувати — ПРОГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Обертальним рухом пропускати крізь що-небудь гвинтоподібний інструмент. Прогвинчувати дошку; // Обертальним рухом пропускаючи крізь що-небудь гвинтоподібний інструмент, робити отвір. Прогвинчувати дірку в дошці.  Словник української мови в 11 томах