прозиваний

прози́ваний

-а, -е.

Дієприкм. теп. і мин. ч. до прозивати.

|| прозивано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. прозиваний — прози́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. прозиваний — ПРОЗИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до прозива́ти. Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні (М. Рильський); // прози́вано, безос. пред. – Не кажіть паничику, не кажіть нікому, як мене прозивано, – спішно прошепотіла вона мені (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
3. прозиваний — ПРОЗИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. теп. і мин. ч. до прозива́ти. Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні (Рильський, II, 1956, 276); // прози́вано, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах