прозиваний

ПРОЗИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. теп. і мин. ч. до прозива́ти.

Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні (Рильський, II, 1956, 276);

// прози́вано,

безос. присудк. сл. — Не кажіть паничику, не кажіть нікому, як мене прозивано, — спішно прошепотіла вона мені (Л. Янов., І, 1959, 328).

Значення в інших словниках

1. прозиваний — прози́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. прозиваний — -а, -е. Дієприкм. теп. і мин. ч. до прозивати. || прозивано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прозиваний — ПРОЗИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до прозива́ти. Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні (М. Рильський); // прози́вано, безос. пред. – Не кажіть паничику, не кажіть нікому, як мене прозивано, – спішно прошепотіла вона мені (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах