прозиваний
ПРОЗИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. теп. і мин. ч. до прозива́ти.
Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні (Рильський, II, 1956, 276);
// прози́вано,
безос. присудк. сл. — Не кажіть паничику, не кажіть нікому, як мене прозивано, — спішно прошепотіла вона мені (Л. Янов., І, 1959, 328).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прозиваний — прози́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- прозиваний — -а, -е. Дієприкм. теп. і мин. ч. до прозивати. || прозивано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прозиваний — ПРОЗИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до прозива́ти. Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні (М. Рильський); // прози́вано, безос. пред. – Не кажіть паничику, не кажіть нікому, як мене прозивано, – спішно прошепотіла вона мені (Л. Яновська). Словник української мови у 20 томах