прозиваний
ПРОЗИ́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прозива́ти.
Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні (М. Рильський);
// прози́вано, безос. пред.
– Не кажіть паничику, не кажіть нікому, як мене прозивано, – спішно прошепотіла вона мені (Л. Яновська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прозиваний — прози́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- прозиваний — -а, -е. Дієприкм. теп. і мин. ч. до прозивати. || прозивано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прозиваний — ПРОЗИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. теп. і мин. ч. до прозива́ти. Жила собі така ласкава фея, Морганою прозивана, і людям Показувала видива оманні (Рильський, II, 1956, 276); // прози́вано, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах