Великий тлумачний словник сучасної мови

проклювати

проклюва́ти

див. прокльовувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. проклювати — проклюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. проклювати — ПРОКЛЮВА́ТИ див. прокльо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
  3. проклювати — ПРОКЛЮВА́ТИ див. прокльо́вувати.  Словник української мови в 11 томах
  4. проклювати — Проклювати, -клюю́, -єш гл. Проклевать. Гусак: «Одчини, луплене теля!» — «Не одчиню». — «Ну, носом проклюю11. Рудч. Ск. І. 40.  Словник української мови Грінченка