проклювати

Проклювати, -клюю́, -єш

гл. Проклевать. Гусак: «Одчини, луплене теля!» — «Не одчиню». — «Ну, носом проклюю11. Рудч. Ск. І. 40.

Значення в інших словниках

1. проклювати — проклюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проклювати — див. прокльовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проклювати — ПРОКЛЮВА́ТИ див. прокльо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. проклювати — ПРОКЛЮВА́ТИ див. прокльо́вувати.  Словник української мови в 11 томах