Великий тлумачний словник сучасної мови

проковтнути

проковтну́ти

-ну, -неш, док., перех.

1》 Однокр. до проковтувати 1).

|| розм. Швидко, похапцем або жадібно з'їсти чи випити що-небудь.

|| перен. Знищити що-небудь, погубити когось.

2》 перен., розм. Однокр. до проковтувати 2).

3》 перев. у сполуч. зі сл. слово, фраза, перен., розм. Однокр. до проковтувати 3).

4》 перев. у сполуч. зі сл. образа, пілюля і т. ін., перен., розм. Вислухати, перенести що-небудь неприємне, образливе, не даючи належної відповіді.

|| Стримати, затамувати (про вияв якогось почуття, переживання).

5》 перен., розм. Прочитати дуже швидко; прочитати велику кількість книжок за недовгий час.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. проковтнути — проковтну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. проковтнути — ПРОКОВТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. 1. Однокр. до проко́втувати 1. Сам не знаю, що кажу; сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, – так мені горло здавило (О. Стороженко); Маруся не могла їсти.  Словник української мови у 20 томах
  3. проковтнути — проковтну́ти без со́лі кого, що і без додатка. Знищити, погубити когось. Козацтво гукало:.. — Не подаруємо ляхам кривди! — Москаль обсаджує нас фортецями,— кричав Явтух, наче той, що зістарився у січовиках.  Фразеологічний словник української мови
  4. проковтнути — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. проковтнути — Проковтну́ти, -ну́, -не́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. проковтнути — ПРОКОВТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Однокр. до проко́втувати 1. Сам не знаю, що кажу; сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, — так мені горло здавило (Стор., І, 1957, 216); Маруся не могла їсти.  Словник української мови в 11 томах
  7. проковтнути — Проковтну́ти, -ну́, -не́ш гл. Проглотить. А лисичка його — гам! та й проковтнула. Рудч. Ск. II. 3.  Словник української мови Грінченка