проколений

проко́лений

проколотий, -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до проколоти.

|| проколено, проколото, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. проколений — проко́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. проколений — ПРОКО́ЛЕНИЙ, ПРОКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до проколо́ти. Людина, загукана та забита довгими літами недолі і приниження, відмалку погорджувана, поштурхувана та висміювана, стягається сама в собі, корчиться, мов проколений слимак (І.  Словник української мови у 20 томах
3. проколений — ПРОКО́ЛЕНИЙ, ПРОКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проколо́ти. Людина, загукана та забита довгими літами недолі і приниження, відмалку погорджувана, поштурхувана та висміювана, стягається сама в собі, корчиться, мов проколений слимак (Фр.  Словник української мови в 11 томах