проколка

проко́лка

-и, ж., рідко.

1》 Дія за знач. проколоти, проколювати 1).

2》 археол. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь.

Значення в інших словниках

1. проколка — проко́лка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. проколка — ПРОКО́ЛКА, и, ж., рідко, архл. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь. В людей пізнього давньокам'яного віку з'являються вже різні знаряддя з кременю, кістки і рогу – скребачки, проколки, голки (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. проколка — ПРОКО́ЛКА, и, ж., рідко. 1. Дія за знач. проколо́ти, проко́лювати 1. 2. архл. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь.  Словник української мови в 11 томах