проколка

ПРОКО́ЛКА, и, ж., рідко.

1. Дія за знач. проколо́ти, проко́лювати 1.

2. архл. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь.

В людей пізнього давньокам’яного віку з’являються вже різні знаряддя з кременю, кістки і рогу — скребачки, проколки, голки (Іст. СРСР, І, 1957, 6);

Славиться історичними пам’ятками чернігівська земля.. Тут знайдено предмети з крейдяного кременю: ножеподібні пластинки,.. наконечники стріл, проколки, різці (Рад. Укр., 14.VII 1965, 4).

Значення в інших словниках

1. проколка — проко́лка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. проколка — -и, ж., рідко. 1》 Дія за знач. проколоти, проколювати 1). 2》 археол. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проколка — ПРОКО́ЛКА, и, ж., рідко, архл. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь. В людей пізнього давньокам'яного віку з'являються вже різні знаряддя з кременю, кістки і рогу – скребачки, проколки, голки (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах