проколка
ПРОКО́ЛКА, и, ж., рідко.
1. Дія за знач. проколо́ти, проко́лювати 1.
2. архл. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь.
В людей пізнього давньокам’яного віку з’являються вже різні знаряддя з кременю, кістки і рогу — скребачки, проколки, голки (Іст. СРСР, І, 1957, 6);
Славиться історичними пам’ятками чернігівська земля.. Тут знайдено предмети з крейдяного кременю: ножеподібні пластинки,.. наконечники стріл, проколки, різці (Рад. Укр., 14.VII 1965, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проколка — проко́лка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- проколка — -и, ж., рідко. 1》 Дія за знач. проколоти, проколювати 1). 2》 археол. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проколка — ПРОКО́ЛКА, и, ж., рідко, архл. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь. В людей пізнього давньокам'яного віку з'являються вже різні знаряддя з кременю, кістки і рогу – скребачки, проколки, голки (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах