проколка
ПРОКО́ЛКА, и, ж., рідко, архл.
Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь.
В людей пізнього давньокам'яного віку з'являються вже різні знаряддя з кременю, кістки і рогу – скребачки, проколки, голки (з навч. літ.);
Славиться історичними пам'ятками чернігівська земля .. Тут знайдено предмети з крейдяного кременю: ножеподібні пластинки, .. наконечники стріл, проколки, різці (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проколка — проко́лка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- проколка — -и, ж., рідко. 1》 Дія за знач. проколоти, проколювати 1). 2》 археол. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проколка — ПРОКО́ЛКА, и, ж., рідко. 1. Дія за знач. проколо́ти, проко́лювати 1. 2. архл. Знаряддя з гострим кінцем, яким проколюють що-небудь. Словник української мови в 11 томах