проколихати
ПРОКОЛИХА́ТИ, ишу́, и́шеш.
Док. до колиха́ти.
Повішу ще тії рукава – хай вітер проколише (П. Чубинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проколихати — проколиха́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проколихати — Проколиха́ти, -шу́, -шеш гл. Покачать. Повішу ще тії рукава — хай вітер проколише. Чуб. V. 606. Словник української мови Грінченка