прокурювати

проку́рювати

-юю, -юєш, недок., прокурити, -курю, -куриш, док.

1》 перех. Насичувати тютюновим димом, курячи.

|| Насичувати димом, одержаним від спалювання ароматичних речовин.

|| Наповнювати, насичувати собою (про дим, ароматичні речовини і т. ін.).

2》 перех. Витрачати на куриво.

3》 перех. і неперех., розм. Протоплювати (звичайно чимось курним).

4》 тільки док., перех. і неперех. Курити якийсь час.

Значення в інших словниках

1. прокурювати — проку́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прокурювати — ПРОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док. 1. що. Насичувати тютюновим димом, курячи; // Насичувати димом, одержаним від спалювання ароматичних речовин.; // Наповнювати, насичувати собою (про дим, ароматичні речовини і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
3. прокурювати — I. ТОПИ́ТИ (розпалювати й підтримувати вогонь у печі, грубці тощо), ПРОТО́ПЛЮВАТИ, ВИТО́ПЛЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ (перев. зі сл. в печі, грубці і т. ін.); ПРОКУ́РЮВАТИ розм. (трохи нагрівати). — Док.: протопи́ти, ви́топити, прокури́ти. Македониха топила в печі (А.  Словник синонімів української мови
4. прокурювати — ПРОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док. 1. перех. Насичувати тютюновим димом, курячи; // Насичувати димом, одержаним від спалювання ароматичних речовин; // Наповнювати, насичувати собою (про дим, ароматичні речовини і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах