промучувати

прому́чувати

I -ую, -уєш, недок., промутити, -мучу, -мутиш, док., перех., спец.

Збовтуючи, прополіскуючи у воді, звільняти від зайвих частинок або каламуті.

II -ую, -уєш, недок., промучити, -чу, -чиш, док., перех.

1》 Завдавати кому-небудь мук, страждань.

2》 тільки док. Мучити якийсь час.

Значення в інших словниках

1. промучувати — прому́чувати 1 дієслово недоконаного виду прополіскувати прому́чувати 2 дієслово недоконаного виду завдавати страждань, мучити якийсь час  Орфографічний словник української мови
2. промучувати — ПРОМУ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОМУТИ́ТИ, мучу́, му́тиш, док., що, спец. Збовтуючи, прополіскуючи у воді, звільняти від зайвих частинок або каламуті. ПРОМУ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що.  Словник української мови у 20 томах
3. промучувати — ПРОМУ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРОМУТИ́ТИ, мучу́, му́тиш, док., перех., спец. Збовтуючи, прополіскуючи у воді, звільняти від зайвих частинок або каламуті. ПРОМУ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Завдавати кому-небудь мук, страждань. 2. тільки док. Мучити якийсь час.  Словник української мови в 11 томах