промінчик —
ПРОМІ́НЧИК, а, ч. Зменш. до про́мінь 1, 2. Сонце хилилося до обрію. Воно опускалося все нижче, одинокий промінчик прорвався крізь щілину, ясно освітив на мить кімнату і знову зник (В.
Словник української мови у 20 томах
промінчик —
ПРОМІ́НЧИК, а, ч. Зменш. до про́мінь 1, 2. Сонце хилилося до обрію. Воно опускалося все нижче, одинокий промінчик прорвався крізь щілину, ясно освітив на мить кімнату і знову зник (Собко, Запорука..
Словник української мови в 11 томах