промітний

промітни́й

-а, -е, розм.

Який веде справи, вдаючись до хитрощів, обману; пронозливий.

|| Який відзначається спритністю; заповзятливий.

|| Швидкий на розум; кмітливий.

Значення в інших словниках

1. промітний — промітни́й прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. промітний — Пронозливий, спритний, заповзятливий, скорохвацький, сов. підприємливий; бистрий на розум, кмітливий, зарадний; в'юнкий, виверткий.  Словник синонімів Караванського
3. промітний — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
4. промітний — ПРОМІТНИ́Й, а́, е́, розм. Який веде справи, вдаючись до хитрощів, обману; пронозливий. [Феноген:] А скільки ж Ліхтаренкові дісталось [грошей]? От промітний чоловік!...  Словник української мови у 20 томах
5. промітний — ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ (який має практичну кмітливість, здатність активно діяти), ПІДПРИЄ́МЛИВИЙ книжн., ПРОМІТНИ́Й розм. Підприємство серед загальної кризи розцвіло, і Завадка мусив визнати, що сьогоднішня молодь куди спритніша й заповзятливіша...  Словник синонімів української мови
6. промітний — Промітни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. промітний — ПРОМІТНИ́Й, а́, е́, розм. Який веде справи, вдаючись до хитрощів, обману; пронозливий, [Феноген:] А скільки ж Ліхтаренкові дісталось [грошей]? От промітний чоловік!...  Словник української мови в 11 томах
8. промітний — Промітни́й, -а́, -е́ Ловкій, изворотливый, разбитной, предпріимчивый. А промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базарь, продав та купив обіддя, — ото вже й заробив 15 карбованців; а про те ріллю виорано вже.... От брат, то то хамула. Канев. у.  Словник української мови Грінченка