просліджувати

прослі́джувати

-ую, -уєш, недок., рідко, прослідити, -джу, -диш, док., перех. і неперех.

1》 Дивитися на що-небудь, що переміщується, рухається.

2》 Стежити за ким-небудь з метою його викрити, спіймати і т. ін.

3》 Вивчаючи, досліджуючи тощо, встановлювати перебіг розвитку, зміни і т. ін. чого-небудь.

4》 Іти слідом за ким-небудь.

Значення в інших словниках

1. просліджувати — прослі́джувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. просліджувати — див. слідити, підстерегати, рекогноскувати  Словник чужослів Павло Штепа
3. просліджувати — ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПРОСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док.,кого, що і без прям. дод. 1. Дивитися на що-небудь, що переміщується, рухається. Старець прослідив очима барку, поки за скалою не сховалась аж у пристань (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. просліджувати — ДОСЛІ́ДЖУВАТИ (піддавати щось ретельному науковому розгляду з метою пізнання, вияснення чогось), ВИВЧА́ТИ, ОПРАЦЬО́ВУВАТИ, РОЗРОБЛЯ́ТИ, РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБРОБЛЯ́ТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ рідше (встановлюючи хід розвитку, змін тощо чогось). — Док.  Словник синонімів української мови
5. просліджувати — ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПРОСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех. і неперех. 1. Дивитися на що-небудь, що переміщується, рухається. Старець прослідив очима барку, поки за скалою не сховалась аж у пристань (Фр., XI, 1952, 205).  Словник української мови в 11 томах