Великий тлумачний словник сучасної мови

прослідкувати

прослідкува́ти

-ую, -уєш, перех. і неперех.

Док. до слідкувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прослідкувати — правильніше: простежити  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. прослідкувати — прослідкува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. прослідкувати — ПРОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що і без прям. дод. Док. до слідкува́ти; відстежити. Вона [господиня] обвела очима усе подвір'я станції, прослідкувала, як повз будинок пройшов утомленою ходою робітник (М.  Словник української мови у 20 томах
  4. прослідкувати — ДОСЛІ́ДЖУВАТИ (піддавати щось ретельному науковому розгляду з метою пізнання, вияснення чогось), ВИВЧА́ТИ, ОПРАЦЬО́ВУВАТИ, РОЗРОБЛЯ́ТИ, РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБРОБЛЯ́ТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ рідше (встановлюючи хід розвитку, змін тощо чогось). — Док.  Словник синонімів української мови
  5. прослідкувати — ПРОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. і неперех. Док. до слідкува́ти. Повільним рухом правої руки він одгорнув з лоба мокре волосся. Ольга прослідкувала за цим рухом красивого парубка (Іщук, Вербівчани, 1961, 3); [Жураківський:] Хлопець прослідкував...  Словник української мови в 11 томах