прослідкувати

ПРОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що і без прям. дод.

Док. до слідкува́ти; відстежити.

Вона [господиня] обвела очима усе подвір'я станції, прослідкувала, як повз будинок пройшов утомленою ходою робітник (М. Івченко);

Повільним рухом правої руки він одгорнув з лоба мокре волосся. Ольга прослідкувала за цим рухом красивого парубка (А. Іщук);

[Жураківський:] Хлопець прослідкував, де Мошко ховав свої папери, викрав їх, поніс до людей (С. Васильченко);

Без порівняння, без паралелей і аналогій іноді важко зрозуміти .. суть тих чи інших явищ і подій. Вони необхідні для того, щоб прослідкувати, який крок вперед зробило суспільство (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. прослідкувати — правильніше: простежити  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. прослідкувати — прослідкува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. прослідкувати — -ую, -уєш, перех. і неперех. Док. до слідкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прослідкувати — ДОСЛІ́ДЖУВАТИ (піддавати щось ретельному науковому розгляду з метою пізнання, вияснення чогось), ВИВЧА́ТИ, ОПРАЦЬО́ВУВАТИ, РОЗРОБЛЯ́ТИ, РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБРОБЛЯ́ТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ рідше (встановлюючи хід розвитку, змін тощо чогось). — Док.  Словник синонімів української мови
5. прослідкувати — ПРОСЛІДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. і неперех. Док. до слідкува́ти. Повільним рухом правої руки він одгорнув з лоба мокре волосся. Ольга прослідкувала за цим рухом красивого парубка (Іщук, Вербівчани, 1961, 3); [Жураківський:] Хлопець прослідкував...  Словник української мови в 11 томах