Великий тлумачний словник сучасної мови

просочити

просочи́ти

див. просочувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. просочити — просочи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. просочити — ПРОСОЧИ́ТИ див. просо́чувати.  Словник української мови у 20 томах
  3. просочити — НАСИ́ЧУВАТИ (наповнювати що-небудь рідиною, парою, запахом і т. ін.), ПРОСО́ЧУВАТИ, ПРОСЯКА́ТИ також із сл. собою, НАПУВА́ТИ (НАПО́ЮВАТИ) поет., ПОЇ́ТИ поет.; ПРОЙМА́ТИ (про вологу, запахи, звуки тощо). — Док.  Словник синонімів української мови
  4. просочити — ПРОСОЧИ́ТИ див. просо́чувати.  Словник української мови в 11 томах