Великий тлумачний словник сучасної мови

проступити

проступи́ти

I див. проступати.

II -ступлю, -ступиш; мн. проступлять; док., розм.

Пройти з трудом; проштовхатися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. проступити — проступи́ти 1 дієслово доконаного виду з'явитися проступи́ти 2 дієслово доконаного виду проштовхатися розм.  Орфографічний словник української мови
  2. проступити — ПРОСТУПИ́ТИ¹ див. проступа́ти. ПРОСТУПИ́ТИ², ступлю́, сту́пиш; мн. просту́плять; док., розм. Пройти з труднощами; проштовхатися. * Образно. [Деїфоб:] Се чисте горе: брат – пророк, сестра – пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
  3. проступити — ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
  4. проступити — Проступа́ти, -па́ю, -єш сов. в. проступити, -плю́, -пиш, гл. 1) Проходить, пройти впередъ. Так тісно, що й проступити не можно. 2) Преимущ. сов. в. Провиниться. Я проступила Богу і людям добрим. Черк.  Словник української мови Грінченка