проступити

Проступа́ти, -па́ю, -єш

сов. в. проступити, -плю́, -пиш, гл.

1) Проходить, пройти впередъ. Так тісно, що й проступити не можно.

2) Преимущ. сов. в. Провиниться. Я проступила Богу і людям добрим. Черк. у. Мабуть я грішник, або мій батько, або мати чим проступили, та на мені кара божа почувається. Г. Барв. 207.

Значення в інших словниках

1. проступити — проступи́ти 1 дієслово доконаного виду з'явитися проступи́ти 2 дієслово доконаного виду проштовхатися розм.  Орфографічний словник української мови
2. проступити — I див. проступати. II -ступлю, -ступиш; мн. проступлять; док., розм. Пройти з трудом; проштовхатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проступити — ПРОСТУПИ́ТИ¹ див. проступа́ти. ПРОСТУПИ́ТИ², ступлю́, сту́пиш; мн. просту́плять; док., розм. Пройти з труднощами; проштовхатися. * Образно. [Деїфоб:] Се чисте горе: брат – пророк, сестра – пророчиця, нема де проступити у власнім домі за віщунством рідних (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. проступити — ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ...  Словник синонімів української мови