протилежний

протиле́жний

-а, -е.

1》 Розташований напроти кого-, чого-небудь.

|| Який розташовується, міститься в іншому кінці чого-небудь.

|| Спрямований назустріч чому-небудь; зустрічний. Протилежна течія.

2》 часто у сполуч. зі сл. цілком, діаметрально, просто, прямо і т. ін. Зовсім не схожий на кого-, що-небудь, несумісний із чимсь.

Значення в інших словниках

1. протилежний — (який розташований напроти) супротивний, противний, потойбічний, (несумісний з кимсь, чимсь) полярний.  Словник синонімів Полюги
2. протилежний — протиле́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. протилежний — (бік) противний; (погляд) полярний; (вітер) зустрічний, супротивний.  Словник синонімів Караванського
4. протилежний — [протиележнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. протилежний — Противний, супротивний, протиставний, навпачний, див. контраст, антипод, антагонічний  Словник чужослів Павло Штепа
6. протилежний — ПРОТИЛЕ́ЖНИЙ, а, е. 1. Розташований напроти кого-, чого-небудь. Орест сідає біля Люби на тому стільці, де стояло пуделко.. Лікар з Олімпіадою Іванівною за столом на протилежному кінці (Леся Українка); Перед тим...  Словник української мови у 20 томах
7. протилежний — ПРОТИЛЕ́ЖНИЙ (розташований напроти когось, чогось, на початку або в кінці чого-небудь), СУПРОТИ́ВНИЙ, ДРУ́ГИЙ, І́НШИЙ, ПРОТИ́ВНИЙ розм., ПОТОЙБІ́ЧНИЙ розм., СУПРОТИЛЕ́ЖНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
8. протилежний — Протиле́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)