протилежний
ПРОТИЛЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. Розташований напроти кого-, чого-небудь.
Орест сідає біля Люби на тому стільці, де стояло пуделко.. Лікар з Олімпіадою Іванівною за столом на протилежному кінці (Леся Українка);
Перед тим, ніж перебратися на протилежний берег Дніпра, Претич об'їхав табір (Б. Лепкий);
Він спочатку читав листи, сидячи на канапі, далі перейшов на стілець у протилежний кут кімнати (Ю. Мушкетик);
У вікна з причілка сонце червоне з заходу кинуло золотаво-червоні снопи проміння просто через кімнату аж на протилежну стіну (А. Головко);
// Який розташовується, міститься в іншому кінці чого-небудь.
На півночі, в Скіфії дикій, Має домівку Борей. В протилежному краї, на півдні, В хмарах і буйних дощах царює нестриманий Австер (М. Зеров);
На майдані, де з одного боку стояла церква, а з другого, протилежного, – школа, було справжнісеньке море (Б. Антоненко-Давидович);
Кабінет його [професора] містився зразу коло парадних дверей, у протилежному кінці до їдальні (В. Підмогильний);
Бій перекинувся в центр міста, загорівся на його протилежних околицях (В. Кучер);
// Спрямований назустріч чому-небудь; зустрічний.
Протилежний вітер;
Протилежна течія.
2. часто у сполуч. зі сл. цілком, діаметрально, просто, прямо і т. ін. Зовсім не схожий на кого-, що-небудь, несумісний з чимсь.
Селянські погляди на справу панщини просто протилежні поглядам правлячих класів (І. Франко);
Цей чоловічок у всьому цілком протилежний Іванові Васильовичу (Ю. Збанацький);
Розташована на основних шляхах між Європою та Азією, Україна часто ставала об'єктом впливів різних, часом протилежних культур (з наук. літ.);
У сучасному природознавстві існують дві протилежні, зв'язані між собою тенденції: диференціація та інтеграція наукових знань (з наук.-попул. літ.);
// у знач. ім. протиле́жне, ного, с. Те, що зовсім не схоже на що-небудь, несумісне з чимсь.
Мало чого добрала Женя з почутого. Через те, певне, що Друзь сам заплутався: то одне стверджував, то зовсім протилежне (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)