протиставити

протиста́вити

-влю, -виш; мн. протиставлять; і протиставляти, -яю, -яєш, недок., протипоставити, -влю, -виш; мн. протипоставлять; док., перех.

1》 Порівнювати, зіставляти кого-, що-небудь, вказуючи на їх несхожість, різницю, протилежність.

2》 кому, чому. Спрямовувати проти кого-, чого-небудь, протидіючи йому.

|| у сполуч. зі сл. себе. Вважати себе значнішим, розумнішим, ніж хто-, що-небудь, не погоджуватися з чиїмись думками, поглядами і т. ін.

Значення в інших словниках

1. протиставити — протиста́вити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. протиставити — (кого кому) ставити у приклад, прирівнювати до.  Словник синонімів Караванського
3. протиставити — ПРОТИСТА́ВИТИ див. протиставля́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. протиставити — ПОРІ́ВНЮВАТИ (вимірюючи, розглядаючи, досліджуючи тощо якісь однорідні предмети, явища, людей, виявляти в них однакове чи різне, переваги чи недоліки і т. ін.), РІВНЯ́ТИ, ЗІСТАВЛЯ́ТИ, ЗРІ́ВНЮВАТИ розм.; ПРИРІ́ВНЮВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИ (ПРИМІ́РЮВАТИ) (звич.  Словник синонімів української мови