протурити

проту́рити

-рю, -риш, док., перех., розм.

Те саме, що прогнати 2).

Значення в інших словниках

1. протурити — проту́рити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. протурити — ПРОТУ́РИТИ, рю, риш, док., кого, що, розм. Те саме, що прогна́ти 2. [Яциха:] Спросоння ти чи, може, з перепою? Чи довго будеш мене дратувати? Я тебе протурю з хати! (М.  Словник української мови у 20 томах
3. протурити — Протурити см. протуряти.  Словник української мови Грінченка