прохання

проха́ння

-я, с.

1》 Ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; просьба.

2》 Письмове клопотання, заява, складена за офіційно встановленою формою.

Значення в інших словниках

1. прохання — проха́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прохання — див. ПРОСЬБА.  Словник синонімів Караванського
3. прохання — Складова частина єктенії, змістом якої є молитовне звернення до Бога з певною просьбою; дияконство; прошення  Словник церковно-обрядової термінології
4. прохання — [прохан':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
5. прохання — 1. просьба, мольба, супліка, див. прошення 2. це дія хохл. (прошеніє) просьба  Словник чужослів Павло Штепа
6. прохання — ПРОХА́ННЯ, я, с. 1. Ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; просьба. Вона докоряла йому в тому листі, що він не прийшов до неї з візитом в Кишиневі, не вважив на її щире прохання (І.  Словник української мови у 20 томах
7. прохання — БЛАГА́ННЯ (пильне пристрасне прохання), ЗАКЛИНА́ННЯ підсил., МОЛІ́ННЯ підсил., МОЛЬБА́ підсил. рідше; УПРО́ШУВАННЯ (ВПРО́ШУВАННЯ), УПРО́ХУВАННЯ (ВПРО́ХУВАННЯ) (пильне прохання зробити щось).  Словник синонімів української мови
8. прохання — Проха́ння, -ння; -ха́ння, -ха́нь і -ха́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. прохання — Проха́ння, -ня с. Просьба. Левиц. Пов. 57. На моє прохання.... одгукнулись. Ном. Од. видав. І.  Словник української мови Грінченка