прочищати

прочища́ти

-аю, -аєш, недок., прочистити, -ищу, -истиш, док., перех.

1》 Звільняти який-небудь отвір, якесь заглиблення тощо від бруду, сміття і т. ін.

Прочищати горло — відкашлюватися, прокашлюватися.

2》 Звільняючи, розчищаючи від чого-небудь, робити прохідним (шлях, стежку і т. ін.).

|| Прополюючи або вирубуючи, звільняти від зайвих рослин; проріджувати.

|| Звільняти від людей, тварин, засобів транспорту прохід, дорогу кудись.

3》 тільки док. Чистити якийсь час.

Значення в інших словниках

1. прочищати — прочища́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прочищати — див. чистити  Словник синонімів Вусика
3. прочищати — ПРОЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, док., що. 1. Звільняти який-небудь отвір, якесь заглиблення тощо від бруду, сміття і т. ін. Один з розбійників прочищає пістолет (С.  Словник української мови у 20 томах
4. прочищати — ПРОРІ́ДЖУВАТИ (видаляти з рядків посіяних рослин зайві; взагалі видаляти рослини, усувати гілки у гущині, заростях), ПРОЧИЩА́ТИ, ПРОРІ́ЗУВАТИ (ПРОРІЗА́ТИ) спец., ПРОТЕРЕ́БЛЮВАТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. прочищати — Прочищати, -ща́ю, -єш сов. в. прочистити, -щу, -стиш, гл. Прочищать, прочистить. Стежки й дорожки прочищать. Мил. 196. Рання пташка носок прочища, а пізня очиці мружить. посл. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю: свої гірла прочищав, лиманові закидає. Грин. III. 592.  Словник української мови Грінченка