прощатися
проща́тися
-аюся, -аєшся, недок., рідко проститися, прощуся, простишся, док.
1》 з ким і без додатка, також у сполуч. зі сл. поцілунок, погляд і т. ін. При розлуці тиснути один одному руки, говорити слова прощання і т. ін.
|| Останній раз дивитися на покійника, віддавати йому останню шану перед похованням.
2》 перен. Залишати надовго або назавжди що-небудь, розставатися з чимсь.
|| Позбавлятися чого-небудь, відмовлятися від чогось надовго або назавжди.
3》 кому і без додатка. Вважатися пробаченим, дарованим (про чиюсь провину, помилку, негідний вчинок).
4》 тільки недок. Пас. до прощати 1).
Великий тлумачний словник сучасної української мови