Великий тлумачний словник сучасної мови

проїздка

прої́здка

I -и, ж., заст.

Прогулянка (звичайно верхи на коні).

II -и, ж.

Дія за знач. проїздити, проїжджати, проїжджувати 1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. проїздка — прої́здка 1 іменник жіночого роду прогулянка рідко прої́здка 2 іменник жіночого роду проїжджання  Орфографічний словник української мови
  2. проїздка — ПРОЇ́ЗДКА¹, и, ж., заст. Прогулянка (звичайно верхи на коні). – Я люблю прудку проїздку, так щоб коні летіли, як птиці, щоб аж дух забивало, – сказала Ватя (І. Нечуй-Левицький); Була [Маня] хора, цілий тиждень пролежала.  Словник української мови у 20 томах
  3. проїздка — ПРОГУ́ЛЯНКА (ходіння або катання для відпочинку, розваги), ГУЛЯ́ННЯ, ПРОГУЛЯ́ННЯ розм., ГУ́ЛЯНКА розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПРОХІ́ДКА (ПРОХО́ДКА) розм., ПРОГУ́ЛЬКА заст., ПРОМА́ШКА заст., жарт., ПРОМЕНА́Д заст., жарт., ПРОХІ́Д діал.  Словник синонімів української мови
  4. проїздка — ПРОЇ́ЗДКА¹, и, ж., заст. Прогулянка (звичайно верхи на коні). — Я люблю прудку проїздку, так щоб коні летіли, як птиці, щоб аж дух забивало, — сказала Ватя (Н.-Лев., IV, 1956, 105); Була [Маня] хора, цілий тиждень пролежала.  Словник української мови в 11 томах