Великий тлумачний словник сучасної мови

прутик

пру́тик

-а, ч.

1》 Зменш.-пестл. до прут.

2》 Вид мережки, що застосовується при підрублюванні рушників, скатертин і т. ін.

3》 розм. Спиця для в'язання; дротик.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прутик — (поля): вузька нивка [I]  Словник з творів Івана Франка
  2. прутик — пру́тик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. прутик — див. палиця  Словник синонімів Вусика
  4. прутик — ПРУ́ТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до прут. Той, що потопає, хапається за прутик, за стеблину (І. Франко); Сівши до вогню і піднявши соломину, він прутиком знайшов велику жарину і підкотив її до самого краю грубки (В.  Словник української мови у 20 томах
  5. прутик — СПИ́ЦЯ (ШПИ́ЦЯ рідше) (для в'язання), ДРО́ТИК, ПРУ́ТИК розм.  Словник синонімів української мови
  6. прутик — Пру́тик, -ка; -тики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прутик — Пру́тик, -ка м. 1) ум. отъ прут. Чуб. І. 50. Гн. І. 40. 2) Родъ мере́жки. (КС. 1893. V. 281. Чуб. VII. 415). Скорѣе: часть мережки: рядъ круглыхъ отверстій съ обѣихъ сторонъ; шьется также и отдѣльно — по краямъ полотенца, сорочки.  Словник української мови Грінченка